Бандерівці – провісники держави

До книги увійшли матеріали про Ярослава Стецька, Мирослава Симчича,
Зеновія Красівського, Василя Підгородецького, Василя Кука, Михайла Сороку,
Антона Олійника, Євгена Горошка та інших діячів ОУН авторства Валерія
Марченка, Андрія Гайдамахи, Ярослава Сватка, Євгена Сверстюка, Валентина
Мороза.

Упорядники Микола Посівнич, Віктор Рог, Ярослав Сватко

Патріотична діяльність в умовах бездержавної нації суттєво відрізняється моментом істини. Спроба заявити про право твоєї нації на власну державу карається за кримінальним кодексом. Крім того, в залежності від порядків та звичаїв держави-поневолювача, каратись може не лише боротьба за державність, а й історичну правду чи національну культуру. Це слід мати на увазі читачеві, який не має особистого досвіду життя в СССР чи міжвоєнній Польщі і готовий механічно переносити досвід життя в умовах режиму Януковича у ті часи, коли Україна, як держава, існувала виключно в свідомості переконаних борців за її споконвічні права.

Цих людей об’єднала Організація Українських Націоналістів – орден, устрій якого передбачав безумовне підпорядкування власного життя потребам боротьби за Українську Державу. У цій збірці ми спробували підібрати зріз життєписів людей, які жили за принципами ОУН, не офіційних біографій, а матеріалів, написаних людьми, які чи то їх особисто знали, чи то спеціально вивчали їх діяльність.

Ми спробували показати читачеві, хто ще, крім Степана Бандери боровся за матеріалізацію бандерівської мрії – і почали від Ярослава Стецька, завдяки якому з’явилась бандерівська філософія буття, і який є основним розробником ідейного стрижня ОУН. Ми показуємо останнього Командира УПА, полоненого генерала Василя Кука «Леміша», який зумів перетворити полон в нове поле бою.

Ми показуємо останнього Крайового Провідника ОУН в СССР Зеновія Красівського, який перейшов не лише каторгу, Володимирський Централ, але й радянські психушки – і не збожеволів, хоч КГБ того дуже хотіло.

Ми показуємо головного провідника бандерівців в ГУЛАГу Михайла Сороку – того, який впровадив у життя бандерівський план розвалу СССР, складений у 1940 році – і який так і не вийшов на волю. Але вийшли на волю борці поневолених націй, з якими він працював – і план реалізувався! (Кажуть, що Союз розпався сам собою. Але імперії не розпадаються, якщо немає зусиль для їх розпаду.) Ми показуємо звичайних борців – і те, що об’єднувало їх з провідниками визвольного руху. Завдяки їм, а не внаслідок примхи історії, українці отримали державу.

Можна було б сказати, що ми віддаємо шану героям боротьби за державу, про яких загал знає мало, або зовсім нічого. І це було би правдою, але зовсім неповною. Україна, як держава, і українці, як нація, ніколи не буде в безпеці. Ніхто не загрожує тільки мертвим націям. Україна, якій Бог дав місце на грані двох світів, приречена бути форпостом вільних людей і вільного світу. «Свобода Народам! – Свобода Людині!» – не кон’юнктурне гасло бандерівців у історичний період боротьби з гітлеризмом і сталінізмом, а неодмінна вимога для існування нації в тому місці, що ми маємо.

Ми сподіваємось, що наступні хвилі борців за гідне місце України в світі черпатимуть з цієї книги необхідний досвід солдатів Нації минулих поколінь.